Активісти та активістки, які захищають права тварин, дуже добрі та емпатійні люди. Щось всередині змушує їх відчувати біль та страждання тварин, як свої власні, і вони не можуть обрати просто не відчувати.
Така небайдужість може призвести до вигорання, або подібних неприємних та загрозливих станів, як емпатійна втома, вторинний посттравматичний розлад або десенситизація (пониження чутливості) до страждань тварин.
Про емоційні труднощі у активізмі важливо говорити. Це те, з чим може зіткнутись кожен активіст чи активістка. Тому у цьому матеріалі розповімо про те, як подолати вигорання в активізмі та збалансувати свій емоційний та ресурсний стани.
ЩО ТАКЕ ВИГОРАННЯ
«Вигорання» — це загальне поняття для кумулятивного (такого, що накопичується) хронічного емоційного стресу, який перешкоджає ефективній діяльності активіст_ок, іноді настільки, що вони покидають рух. Оскільки активізм є роботою, навіть якщо це неоплачуване волонтерство, то наслідки професійного вигорання спостерігаються і у активіст_ок також. Професійне вигорання це стан, який помічають у багатьох людей, тому це актуальна тема, яку багато досліджують.
Вигорання офіційно визнається Всесвітньою організацією охорони здоров’я, і включене до 11-го перегляду Міжнародної класифікації хвороб. Воно визначається як синдром, який є результатом хронічного стресу на робочому місці, з яким не вдалося впоратися, і характеризується трьома ознаками:
Почуття втрати енергії або виснаження;
Підвищене психічне дистанціювання від роботи або почуття негативізму чи цинізму, пов’язані з роботою;
Зниження професійної ефективності.
Інформація про вигорання активістів базується на спостереженнях у спільнотах, а поради його подолання можна запозичити з рекомендацій про професійне вигорання, адже досліджень вигорання саме активіст_ок проведено дуже мало.
ПРИЧИНИ ВИГОРАННЯ
Серед основних причин вигорання активіст_ок: усвідомлення того, «що зі світом щось не так», та внутрішній тиск стосовно зміни його на краще.
Одне дослідження, яке було зосереджено на вигоранні в політичному активізмі, показало, що «основна причина вигорання полягає в нашій потребі вірити, що наше життя має сенс, що те, що ми робимо, є корисним, важливим і навіть героїчним». Ці почуття можуть резонувати з багатьма захисни_цями тварин, які часто прагнуть створити добріший та справедливіший світ, і вбачають в цьому сенс свого життя.
Також є низка факторів, які можуть сприяти вигоранню:
Індивідуальні якості, такі як емоційна чутливість;
Зовнішні причини, такі як напад конфліктуючих сторін або фінансова вразливість;
Причини всередині руху, такі як внутрішні конфлікти серед активіст_ок, маргіналізація (дискримінація на підставі расових, релігійних, етнічних, гендерних, культурних чи інших ознак) або культура мучеництва, що характеризується применшенням ролі самопіклування в спільнотах активіст_ок.
Фактори вигорання, поширені серед благодійних організацій, включають також жертовність, довгі робочі години, низька оплата та емоційний біль. Індивідуальні фактори, які можуть сприяти вигоранню, є поширеними рисами захисни_ць прав тварин — вірність меті та емоційна залученість.
Нещодавнє (і водночас перше) дослідження вигорання серед активістів руху із захисту прав тварин виявило, що захисни_ці тварин можуть бути більш сприйнятливими до токсичної культури, яка вимагає великих особистих жертв і стигматизує самозбереження, ніж члени та членкині інших рухів за соціальну справедливість.
Отже, дуже важливо кожн_ій з нас, та організаціям із захисту прав тварин загалом, особливу увагу приділяти турботі про себе кожної учасни_ці руху. Активіст_ки вигорають та навіть кидають рух не через те, що вони ліниві, невіддані, егоїстичні чи слабкі. Можливо, причиною є ті самі позитивні риси, які спонукали їх приєднатися до руху за права тварин і широко культивуються в ньому: співчуття та бажання допомогти.
ЯКИЙ СТРЕС ПРИЗВОДИТЬ ДО ВИГОРАННЯ
Різні види психологічного стресу є ключовим фактором вигорання.
Внутрішній стрес може означати будь-яку особисту тривогу, розчарування або почуття провини, яке відчуває активіст_ка щодо темпу змін, над якими працює, своєї ролі в русі та/або масштабу проблеми, яку ми намагаємось вирішити.
Зовнішній стрес зазвичай стосується противни_ць активізму, які створюють юридичні чи політичні бар’єри прогресу або брак підтримки серед широкої громадськості.
А міжгруповий стрес є найсильнішим серед уже маргіналізованих правозахисни_ць, таких як жінки та люди з різним кольором шкіри, які часто виявляють, що в активістських колах є власні проблеми з дискримінацією.
Внутрішня боротьба між організаціями також є поширеною причиною стресу, коли групи зі схожими цілями відмовляються співпрацювати через ідеологічні чи практичні розбіжності — наприклад, радикалізм (термінове скасування тваринництва) та інкременталізм (поступова відмова від тваринництва).
ЯК ВІДЧУВАЄТЬСЯ ВИГОРАННЯ
Вигорання відчувається як втрата емоційної (та іноді фізичної) здатності продовжувати активістську діяльність. Симптоми вигорання включають також втрату надії.
Згідно з новаторським дослідженням, більшість опитаних активіст_ок сказали, що їхні особистісні риси та вірність меті призвели до перепрацювання. Їм загалом було важко перестати думати про масштаби жорстокого поводження з тваринами, що відбувається щодня. Багато хто почувались пригніченими або втрачали надію на успіх всіх старань. Їм здавалось, що їхніх особистих зусиль ніколи не буде достатньо, а одна учасни_ця сказала, що її робота схожа на «копання колодязя ложкою».
Співробітни_ці, які визнають, що вигорають, часто «досвідчують погіршення продуктивності та можуть зіткнутися з серйозними проблемами з ментальним здоров’ям з часом», включаючи тривогу, депресію, головні болі та проблеми зі сном.
У діагностуванні вигорання використовується тест, який перевіряє три категорії досвіду: емоційне виснаження, цинізм та продуктивність. Українською пройти тест на вигорання та побачити результати можна за посиланням. Якщо ви бачите високі показники, не поспішайте робити висновки — найкраще проконсультуватись зі психолог_инею.
ЕМПАТІЙНА ВТОМА
Захист прав тварин тісно пов’язаний з турботою та співчуттям до них, що надзвичайно загострює проблему емоційного вигорання. Робота під прикриттям і розслідування, спостереження на бійнях або перегляд відеоматеріалів, що демонструють жорстоке поводження з тваринами (під час монтажу, показу чи просто перегляду) — це дії, які викликають афективну емпатію: співпереживання емоційного стану інших (тварин) і поява відповідних емоцій.
Емпатійне відчуття болю тварин, так, наче це відбувається з нами, може спричиняти вторинний посттравматичний розлад у важких випадках. Тому так важливо перевіряти внутрішній ресурс в собі перед тим, як переглядати або читати емоційно важкі матеріали.
Неврологічне обстеження емпатичних реакцій етичних веган_ок доводить, що веган_ки продемонстрували сильніші емпатичні реакції, ніж невеган_ки, на страждання людей і тварин. У той же час інші області мозку демонстрували інтенсивну активність, пов'язану з самоконтролем і когнітивним контролем обробки емоцій, намагаючись впоратися зі стресовими подразниками.
Якісне дослідження учасни_ць руху за права тварин у Швеції виявило, що процес становлення активіст_кою із захисту прав тварин передбачає вивчення нових моделей емоційної реакції. З досвідом активіст_ки навчаються справлятись з такими переживаннями краще.
Іноді такою стратегією справляння може стати знечулення до страждання тварин — десенситизація. Часом це необхідно, щоб захиститись від того, що неможливо витримати. Однак альтернативною є стратегія перетворити емоції на дії допомоги, в чому може допомогти майндфулнес медитація.
ЯК НЕ ВИГОРАТИ: 11 ПОРАД
Щоб не вигоріти, важливо зрозуміти, що захист прав тварин — це забіг на дуже довгу дистанцію, і щоб бути продуктивними активіст_ками довгі роки та зробити багато доброго для тварин, потрібно розраховувати свої сили правильно.
1. Встановіть чіткі межі:
Без чітких кордонів між роботою та особистим життям ви можете почуватись постійно «напруженими» й не в змозі розслабитися. Визначте конкретні години роботи та дотримуйтеся їх. Відключіться від робочих мереж поза цими годинами.
2. Пріоритизуйте самопіклування:
Турбота про своє фізичне, емоційне та психічне благополуччя має важливе значення для запобігання вигоранню. Тому регулярно займайтеся спортом, знайдіть хобі, здорово харчуйтеся та висипайтеся.
3. Навчіться говорити «Ні»:
Надмірні зобов’язання призводять до стресу та виснаження. Будьте чесними щодо своїх можливостей і не бійтеся відмовитися від додаткових обов’язків, якщо відчуваєте себе перевантаженими. За можливості делегуйте та автоматизуйте завдання.
4. Зверніться за підтримкою:
Відчуття ізоляції може посилити емоційне виснаження. Підтримуйте звʼязок з друзями та подругами, родиною чи зверніться до професійної підтримки за потреби, якщо ви відчуваєте, що перевантажені.
5. Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати:
Зосередження на неконтрольованих факторах призводить до розчарування та безпорадності. Визначте, що ви можете контролювати, і спрямуйте свою енергію на ці сфери.
6. Робіть регулярні перерви:
Безперервна робота без пауз пришвидчує виснаження. Тому плануйте короткі перерви протягом дня та беріть відпустку за потреби.
7. Ставте реалістичні цілі та очікування:
Нереалістичні цілі прирікають вас на невдачі та розчарування. Старайтеся реалістично оцінювати свої сили та розділіть великі цілі на менші, досяжні завдання.
8. Культивуйте позитивне робоче середовище:
Токсичне робоче середовище сприяє вигоранню. Розвивайте позитивні стосунки з колегами та відкрито спілкуйтеся з керівництвом.
9. Слідкуйте за рівнем стресу:
Розпізнавання ранніх ознак хронічного стресу може запобігти повному вигоранню. Тому регулярно оцінюйте своє самопочуття та вживайте заходів, якщо помітите, що стрес зростає і ви не можете з ним впоратись.
10. Інвестуйте в професійний розвиток:
Відчуття застою або відсутності виклику може призвести до вигорання. Шукайте можливості для зростання та навчання у своїй галузі.
11. Відмовтесь від перфекціонізму:
Іноді створення ідеальної роботи не є необхідним. Краще зробити багато завдань достатньо добре, ніж одне єдине ідеально.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИГОРАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЯХ
На щастя, можливо попередити вигорання, посттравматичний розлад чи емпатичне виснаження, а також відновитися після них.
Дуже важливо для попередження вигорання в організаціях фокусуватись на розвитку стосунків, заснованих на взаємному розумінні, підтримці та турботі про здоров’я один одного.
Змінити загальне мислення всередині руху важко, але позитивні зміни можна заохотити. Керівни_цям варто наголошувати команді, що важливо надавати пріоритет своєму фізичному та психічному здоров’ю, навіть якщо це означатиме трохи менше працювати. Сумна правда полягає в тому, що понаднормовий робочий тиждень, ймовірно, не приведе нас до звільнення тварин швидше, особливо якщо ці години призводять до нижчої якості роботи або скорочують кар’єру активіст_ок.
У дослідженні зазначено, що ефект вигорання є самопідсилювальним — «вигорання породжує вигорання». Адже люди, які залишаються в команді, відчувають більше стресу та навантаження, коли її покидає хтось з активіст_ок. Автори дослідження спонукають звертати увагу на вигорання, адже воно може створити «найважчі перешкоди для продовження соціальних рухів».
Інші організаційні стратегії попередження вигорання включають зміцнення робочих команд, забезпечення професійного навчання, створення мереж підтримки, ротацію робочих місць, чітке визначення робочих ролей і обов’язків, а також впровадження політики та протоколів проти сексуальних домагань та психологічного насилля.
Вигорання — складна проблема, яка потребує багатогранного підходу. Впроваджуючи ці стратегії, ви можете розвинути стійкість і підтримувати здоровий баланс у своєму професійному житті та вашій організації. Якщо, незважаючи на зусилля, вам важко, не відкладайте звернення за професійною допомогою, оскільки спеціаліст_ка із психічного здоров’я може надати індивідуальні стратегії, адаптовані до вашої ситуації.
Щоб дізнатись більше психологічних порад та поради для легкого веганства, читайте матеріали блогу «Кожна Тварина».