Змалечку нас вчать бути добрими, слухняними, поважати старших та не шкодити іншим. Нам читають казки, в яких розповідають історії про тварин, що вміють говорити та мають інші людські риси. В цих книгах немає жорстокості чи вбивств (зазвичай). Вони, як і всі казки — вигадки із повчальним змістом. Сьогодні ми поговоримо про стереотипи, які нав’язували нам у дитинстві, чому команда «Кожної Тварини» вирішила створити веганську книжку для дітей та чи варто виховувати своїх дітей веганами?
ПРАВДА ПРО ТВАРИН, ЯКУ НАМ НЕ РОЗПОВІДАЛИ В ДИТИНСТВІ
Чи запитували ви колись у батьків, дідусів чи бабусь, де подівся ваш улюблений кролик, курка чи свинка? Чому в один день вони зникли й більше не повернулися? Діти, які ростуть у селі часто прив’язуються до тварин, яких утримують заради їжі. Проте напряму про це мало хто знає, бо жорстоку правду від них приховують, щоб не травмувати дітей.
Коли ж вони дізнаються правду, то можуть впадати в депресію, плакати та сумувати днями, а то і тижнями. То чому в дитинстві у нас таке велике співчуття до тварин: ми не хочемо їх кривдити, а їсти наших друзів й поготів (ред. «тип паче»). Натомість у дорослому віці ми майже не задумуємося про те, як їжа потрапляє до нас на тарілку, ми приймаємо правила гри суспільства, щоб не тривожити себе зайвими проблемами.
Пригадаймо основні міфи про тваринництво, які ми чули в дитинстві.
1. Корови мають молоко, бо їдять травичку
Це вигадка. Насправді корови дають молоко, бо мають таку саму будову тіла, як й інші ссавці. Тож молоко у них з’являється виключно під час лактації після народження теля. Однак з часом надої зменшуються, тому корів доводиться штучно запліднювати кожен рік-півтора. Про ці деталі ми вже писали тут.
Але цього не знають не те що діти, а й багато дорослих, які досі вірять в цю брехню. Чи хочуть вірити.
2. Корівка «дає» нам молоко та сир, курка — яйця, свинка — м’ясо
Однак ніхто й нічого не віддає нам просто так. Цей аргумент міг би бути причиною того, чому в нашому світі так мало веганів і веганок, а діти не знають про страждання тварин. Якби вони знали, що жодна тварина не «дає», а в неї силою відбирають, до того ж із жорстокістю, то навряд чи діти б захотіли їсти те, що їм поклали на тарілку. Тварини не існують для того, щоб задовольняти людські потреби в їжі, одязі, розвагах, експериментах, вони просто хочуть бути щасливими й не помирати.
Приклади брехні про долю тварин можна знайти й у наші дні:
3. До всіх тварин на фермі гарно ставляться
Якщо ми говоримо про промислове тваринництво, то реальність набагато страшніша, ніж нам вважається. Тварин утримують у переповнених клітках, де вони не мають достатньо простору чи можливості погуляти, вони стоять по коліна в багнюці та потерпають від нападів канібалізму з боку родичів через стрес. Для того, щоб на власні очі побачити, що відбувається за стінами боєнь — подивіться один з цих рекомендованих фільмів нашої добірки.
У бабусі в селі корів теж запліднюють, щоб отримувати молоко, а телят одразу після народження забирають на м’ясо. Курей вбивають після того, як вони починають нести замало яєць. Тобто рано чи пізно вони все одно помруть через те, що їх вважають ресурсом.
4. Вівці «дають» нам вовну добровільно
Заради вовни овець піддають жорстоким практикам, що призводять до стресу та травм. Часто стригалі разом з вовною зістригають шкіру та вуха тваринам. Це відбувається впродовж всього їх життя, хоча в природних умовах вівці скидають зайву вовну навесні. Заради більшого прибутку, овець генетично модифікують, що отримувати ще більше вовни, а добробут тварин залишається на останньому місці. Про вовну та інші тваринні компоненти одягу ми розповідали у цьому матеріалі.
5. Котики й собаки — для любові, інші тварини — ресурси для нас
Історично склалося, що ми ніби звеличуємо одні види тварин, й применшуємо значення інших. З дитинства нас вчать, що кішки й собаки — друзі, інколи до цього списку відносять птахів, морських свинок, хом’яків та невелику кількість інших. Але нас не заохочують прив’язуватися до корівок чи свинок, телят чи курей, бо знають, що ці почуття будуть тривати не довго (до забою). А також убезпечують себе від зайвих пояснень про їхню долю та значення в карністській системі світу.
Іншою проблемою є те, що батьки самі не знають інформації про тваринницьку індустрію. Велика кількість людей, що команда «Кожної Тварини» зустріла на вуличних акціях — здебільшого дорослі люди, які або здогадувалися про те, що відбувається з тваринами, або взагалі не знали. То що казати про дітей, які за день можуть поставити своїм батькам тисячі питань про все на світі й вважають своїх батьків об’єктивним джерелом для отримання інформації. Тому якщо ви дізналися про жорстокість тваринництва у дорослому віці, така доля спікатиме, скоріше за все, й ваших дітей, якщо ви не будете з ними про це говорити. Можливо, це б змінило їхнє життя, якби ви були відвертими.
Якщо ви запитаєте чому необхідно змалку привчати дітей любити тварин? То відповідь буде простою: адже всі живі істоти заслуговують на життя та любов. Вони не обирали для себе такої участі, це ми вирішуємо за них жити їм чи помирати. Якщо ви вже веган чи веганка, то навряд чи захочете приховати від своєї дитини правду. До того ж тварина може стати для дитини справжнім другом та підтримувати в складні періоди її життя.
«РУКИ, ЛАПИ ЧИ КОПИТА»: ПЕРША ДИТЯЧА ВЕГАНСЬКА КНИГА В УКРАЇНІ
«Діти — це люди, які зовсім скоро стануть дорослими та будуть мати можливість змінювати цей світ. Тому вже в дитинстві суперважливо сформувати особистість, яка знає що таке справедливість та цінність будь-якого життя», — переконана активістка «Кожної Тварини» Юля.
Саме вона написала вірші для дитячої веганської книжки «Руки, лапи чи копита». Каже, що ідея з’явилася давно, але вона нікому не розповідала про книгу, поки не дописала, щоб не злякати натхнення.
Тоді серед команди КТ знайшлися редакторка, ілюстратор, людина, що займалася версткою та продюсерка, яка очолила робочий процес створення книги.
Усі зійшлися на думці, що дитяча книжка про тварин з веганським посиланням — це не просто дитяча книжка. Вона має бути, перш за все, правдивою, цікавою, мати красиві ілюстрації та не відлякувати дітей. Перед активіст_ками постала складна задача — перенести задум в життя.
Кожен і кожна з них згадували своє дитинство: що їм не вистачало у свій час, що їм говорили батьки та що приховувати. Тож вони не хотіли допустити таких прогалин у знаннях наших майбутніх дітей, адже саме в дитинстві формуються наші моральні якості, світогляд і цінності:
«Зі мною в дитинстві говорили про тварин, але це були самі наративи: одні тварини — для їжі, інші — для любові. У мене взагалі була складна ситуація, бо вони утримували курей, свиней та гусок для їжі», — пригадує Катя, яка верстала книгу.
Для ілюстратора Саші досвід створення малюнків для книжки був першим. Цікаво, що надихався він персонажами інших дитячих підручників:
«Іноді доводилось брати звичайну дитячу книжку і робити все навпаки, показуючи, як насправді почувають себе тварини в різних індустріях. Робота виявилась доволі складна, адже дуже важко не перетнути межу дитячого сприйняття, висвітлюючи жорстокість щодо тварин».
За допомогою партнерів та друзів, розповідає продюсерка Тамара, вдалося надрукувати 24 200 книжок. Зараз команда КТ працює над її перекладом на англійську мову та готує нову художню книгу.
Від початку російського вторгнення «Кожна Тварина» почала безплатно роздавати книжки дітям-переселенцям з гарячих точок України та біженцям:
«Найбільшим здивуванням були відгуки волонтерів, які після першої партії просили ще, бо казали, що дітям дуже подобається» (Тамара)
Так само сподобалася книжка «Руки, лапи чи копита» діткам в Бучі, куди команда КТ приїжджала з благодійним заходом: магією, арттерапією, читанням книги та веганськими смаколиками:
«Наживо я побачив реакцію дітей на книжку майже через рік після того, як ми її зробили. Ми роздавали книжки дітям в Бучі під час благодійного заходу. Це були дуже приємні відчуття, бо було зрозуміло, що дітям книжка цікава, вони подовгу роздивлялись картинки, читали, обговорювали між собою. Для мене це було переконливим показником того, що ми зробили свою роботу добре», — згадує Саша.
«Руки, лапи чи копита» — перша в Україні книга, яка розповідає правду дітям про те, що відбувається з тваринами у м'ясо-молочній та яєчній індустріях без жахіть та крові. Простими словами, сповненими відвертості, та барвистими ілюстраціями, автори книги занурюють дітей у реальний світ, де тварин експлуатують заради отримання м’яса, молока, яєць та інших потрібних» людині «речей».
«У висновку все вийшло ще крутіше, ніж я собі уявляла. Дуже вдячна КТ за підтримку, ідеї та величезний вклад у створення книжки!» — ділиться Юля.
ЯК І НАВІЩО ВИХОВУВАТИ У ДІТЕЙ ГУМАННЕ СТАВЛЕННЯ ДО ТВАРИН?
Глибоко вкорінена думка нашого суспільства, що діти-вегани скоріше виняток, ніж правило. Але це має стати новою нормою. Немає нічого поганого в бажанні не шкодити друзям, навіть якщо це тварини.
Першими джерелами інформації для дітей є батьки, тож діти довіряють їм безумовно, як і всьому, що вони скажуть. Міфи, про які ми говорили раніше, починають розвінчувати, в тому числі й самі батьки. У сучасних дітей вже є доступ до інших способів отримання інформації завдяки інтернету. Однак досі в жодній рекламі ви не побачите нічого, окрім щасливих корів, що весело випасаються та самостійно віддають нам своє молоко. Також ви не побачите жодної живої тварини, чиє м'ясо рекламується у роликах.
Дитина, якій брехали все життя, може не зрозуміти цього, коли дізнається правду про тваринництво самостійно в підлітковому віці. Необхідно розповідати своїм дітям все, як є, щоб вони змогли проаналізувати всю інформацію та зробити свій правильний вибір. Тому особливо важливо подавати особистий приклад батьків у ненасильницькому ставленні до тварин.
У команді «Кожної Тварини» є активістки, які мають дітей та не приховують від них реалії м’ясної індустрії: вони дивляться з ними пізнавальні мультики та документальні фільми, обговорюють важливі питання та читають з ними книжки, де «Руки, лапи чи копита» особливо стала в пригоді. Вони не нав’язують свою точку зору, але й не намагаються захистити дитину від жорстокої реальності.
Мама Олена виховує дитину-вегана. Її син перейшов на веганський раціон у 3 роки. Каже, що знайти спеціальні фільми чи мультфільми для дітей дуже складно, тож в основному вона сама розповідає сину про жорстоке поводження з тваринами. А коли з’явилася веганська книжка, то пояснювати все стало ще простіше:
«Дуже чудова та яскрава книга «Руки, лапи чи копита». Мені, як мамі, дуже сподобалося, бо все що я йому кажу, проілюстровано й описано у ній. Скільки б ми не обговорювали цю тему, дитині не зрозуміло як люди можуть так жорстоко ставитися до тварин».
Якщо ви турбуєтеся про те, чи безпечно виховувати дитину веганом чи веганкою, то варто ознайомитися з позицією Американської асоціації дієтологів і Дієтологів Канади:
Добре спланована веганська дієта підходить для всіх періодів життя, зокрема для вагітності та годування грудьми. Адекватно спланована веганська дієта задовольняє поживні потреби немовлят, дітей і підлітків та сприяють нормальному росту.
Поради з правильного рослинного харчування для дітей можна знайти тут і тут. А в цьому тексті ми розбиралися чи шкодить веганство дитині.
Розмови, власний приклад, інформація та тематична література відкриють для дитини новий світ, у якому їй в майбутньому житті. І саме від вас залежить вибір ваших синів та доньок способу свого харчування та формування світогляду в цілому. Не позбавляйте їх можливості дізнатися правду про тварин. Якщо вони колись оберуть для себе веганство, то можуть пошкодувати, що не зробили цього раніше за браком інформації. Відкрийте очі вашій дитині, прочитайте разом з нею книжку та формуйте її цінності змалечку.